Вирощування сої – все, що треба знати

06.08.2021

Соя – білково-маслянична культура, популярність якої росте з кожним роком. Раніше ця рослина використовувалася тільки для корму, але в сучасних реаліях її все частіше застосовують в харчовій промисловості, а з популяризацією вегетаріанства потреба в ній збільшилася ще більше.

Це однорічна прямостояча рослина, висота якої варіюється від 15 до 120 см, при цьому коренева система досягає глибини в два метри вглиб. Але в вирощуванні цієї культури набагато важливіше те, що вона відмінно приживається на будь-якому ґрунті, має високу поживну цінність, великий відсоток вмісту білку й прекрасні показники врожайності. Усе це разом із зростаючою потребою споживачів перетворюють її вирощування на вигідний бізнес. 

Але, як і в будь-якій іншій галузі агросфери, тут треба дотримуватися деяких правил, що дозволяють повністю розкрити потенціал культури. Один з ключових етапів – вибір відповідного сорту. Серед величезної кількості гібридів необхідно вибрати той, який відрізняється необхідними характеристиками. Приміром, для поля в південних регіонах, де випадає недостатня кількість опадів, краще за все підійде соя з високою стійкістю до нестачі вологи. Ділянку в північних областях краще засіяти соєю, яка переносить перепади температури й її низькі показники. Окрім цього, важлива не лише кількість врожаю, але й його якість. Краще зупинитися на гібридах, що пройшли перевірку часом й дають високоякісні, цінні соєві боби.

Ще один важливий передпосівний нюанс – це вибір попередника, тобто культури, що росла на ділянці минулого року. Так, краще за все соя росте після кукурудзи, зернових, картоплі та цукрового буряка. Не найвдаліше рішення – сіяти сою після капусти, бобових і соняшника.

Соя – ця світлолюбна рослина, так що поле має бути добре освітлене, мати мінімальну кількість затінених ділянок. Погодні умови особливо важливі для культури в період цвітіння. Найбільш оптимальна температура на цьому етапі +21–22 градуси. Але навіть в ідеальних умовах можна ще більше підвищити врожайність, використовуючи необхідні добрива.

Згідно стандартів, на один гектар посіву необхідно внести 19 кг сірки, 29 кг фосфору, 39 кг азоту, 79 кг калію і 9 тонн гною. Показники можуть мінятися, залежно від складу ґрунту. Дізнатися точну кількості необхідних добрив можна за допомогою лабораторного аналізу ґрунту на мікроелементи. Він вкаже на наявність природних поживних речовин і дозволить зробити висновок про необхідність додаткового підживлення.

У вирощуванні сої є й деякі підводні камені, які варто знати ще до посіву. Наприклад, низька стійкість культури до бур’янів, втрата частини врожаю під час прибирання через низьке розміщення бобів і схильність до розтріскування. Враховуючи такі нюанси, необхідно ретельно підійти до етапу збору врожаю й приділяти величезну увагу догляду за посівами під час дозрівання. Боротьба з бур’янами повинна мати комплексний підхід і включати механічне знищення іта обробку агрохімікатами. Для цієї мети використовуються препарати на основі гліфосатів.

Збирання врожаю проводиться при вологості зерна не вище 15%. Цей процес проводиться в мінімальні терміни – за 4–6 днів. В іншому випадку зерна почнуть пересихати й обсипатися, що призведе до великої втрати врожаю.

Соя давно завоювала репутацію в Америці та країнах Євросоюзу. У нас її популярність нестримно росте, особливо в останні 5–10 років. Вирощування цієї культури вимагає дотримання технології, проте винагороджується високою рентабельністю!