Соняшник – довгий цикл ротації покращує здоров’я ґрунту

04.05.2021

Соняшник – одна з найбільш вирощуваних культур, популярність якої у всьому світі лише росте. Але хоча це економічно й вигідно, проте його вирощування призводить до різкого зниження якості ґрунту. Проте є тут один секрет – правильна ротація.

Вирощування цієї культури погано позначається на родючості ґрунту. При традиційній дворічній ротації з озимою пшеницею і парою за десять років загальний об’єм органічних вуглеців в землі знижується приблизно на 16-18%. Якщо порівнювати з сівозміною, де задіяна озима пшениця та кукурудза, то стабільність ґрунтових агрегатів знижується вже на 35%. Ситуация, м’яко кажучи, неприємна.

Але й це ще не усе. При стабільній ротації подібного типу падає сама врожайність соняшнику, а ось частота появи захворювань й різних комах-шкідників навпаки росте. Внаслідок негативного впливу цієї культури на стан ґрунту його посіви поступово переміщаються в області з великими осіданнями (не менше 500 мм за рік), щоб не впливати на інші культури. Також все частіше починає використовуватися принцип No-till, який припускає триваліші ротації (як мінімум п’ятирічні), тобто соняшник висівається на ділянці тільки через п’ять-шість років після попереднього вирощування. Під час ротації на полі вирощуються в основному зернові культури, здатні дати ґрунту максимальну кількість пожнивних залишків і як наслідок – корисних речовин. У такий спосіб ґрунту не наноситься збитку, а подальші культури дають хороший урожай і менше страждають від хвороб.

Збільшення ротації – ключ до високої врожайності

Соняшник здатний рости навіть у посушливих степових регіонах, де рідко йдуть дощі – його коренева система досить розвинена й дозволяє отримувати необхідну вологу з глибших шарів, де інші культури відчували б нестачу вологи й гинули або давали поганий урожай.

Він стає відмінною перешкодою для шкідників: оскільки це широколиста рослина, то вона стримує зростання великого числа бур’янів. Крім того, його часто саджають поряд з іншими культурами, формуючи з соняшнику своєрідний захисний периметр проти паразитів. Головний же принцип його вирощування – це правильна частота висіву, тобто протяжність ротації.

Багато в чому урожай соняшнику пов’язаний саме з частотою висіву. Коли його саджають кожні два роки, захворюваність зернових значно зростає. Окрім цього, їм бракує вологи, оскільки соняшник висушує землю, витягаючи з неї вологу, і за відсутності дощу в осінній період і снігового покриву взимку врожайність таких культур різко знижується.

Аграрії провели немало досліджень і виявили, що краще всього озима пшениця, кукурудза і соняшник родять при як мінімум п’ятирічній ротації. В цьому випадку врожайність тієї ж пшениці зростає на 17-20% якщо порівнювати із звичайним 2-3-річним циклом. При цьому в тандемі з кукурудзою урожай самого соняшнику при п’ятирічному циклі теж росте і сягає приросту у вражаючі 60%.

Ну і, нарешті, останнє. Часто причина падіння кількості й якості врожайності соняшнику полягає в його зараженні ґрунтовим грибом Phoma macdonaldii (вражає кореневу систему, практично зупиняючи переміщення вологи та поживних речовин в стебло), що у свою чергу сприяє появі прихованохоботника (Cylindrocopturus adspersus) – комахи, що поселяється в стеблі. При вирощуванні соняшнику з дворічним циклом ризик поразки культури Phoma macdonaldii та Cylindrocopturus adspersus значно зростає, а ось впровадження п’ятирічної ротації в цьому відношенні творить справжні дива. Паразити за час відсутності соняшнику зникають, і при початку круга можна розраховувати на активне зростання й гарний урожай!